Головна › МАТЕРIАЛИ › Прес-iнформ › 13

Тероризм — на мушці світової спільноти

"Демократична Україна"№90 (22775) 5.11.2002 р.

...Золотий гомін київської осені і 27 жовтня, у день переходу в Україні на зимовий час, був традиційно затишним хіба що як природне явище: жовтогарячому березовому листопадові так і не вдавалося повністю укрити зазеленілі схили Володимирської гірки столиці, що, погодьмося, не могло не надавати хоч дещицю радощів: все ж таки гріють серця й ці перші паростки майбутньої весни. Та для надлишків безоглядного оптимізму явно не у всіх нас було багато вагомих підстав: ще в радіотелеефірі звучала сумна статистика «московської трагедії-2002». її фініш, пов'язаний зі звільненням спецназівцями блокованих чеченськими терористами у столичному театральному центрі «Дубровка» сотень заручників, відзначився жахливою цифрою: за станом на 29 жовтня 2002 року у московських лікарнях, куди перевезли кілька сот постраждалих від ураження під час штурму газом, котрим спецназівці знешкодили чеченських камікадзе, з 700 врятованих загинуло 119 мирних громадян — відвідувачів «Дубровки». Серед наших земляків, які під час нападу чеченських бойовиків були на театральній виставі, троє загиблих, один невідомо де. Тим часом у радіоефірі з Чечні лунали погрози щодо продовження подібних, причому ще у більших масштабах, нападів.

Сьогодні людство живе між сучасними Сциллою й Харибдою, хоча, на відміну від міфічних чудовиськ, нинішні особливо грізні біди — чоловічого роду — «Чорнобиль» і «Тероризм». Вони, без сумніву, пов'язані, як і усе людство — однаковим, ланцюжком тяжких синдромів настільки міцно, що з'єднують цивілізацію невидимим павутинням типу катастрофічного розпаду особистостей від систематичних моральних, практично щоденних стресів у вигляді зухвалих нападів на психіку народів усіх континентів, різних рас та віросповідань.

І тут, мабуть, вже майже нічого не вдіяти, крім, вочевидь, одного: об'єднання народів світу у борні проти подібних широкомасштабних загроз, бо такої велетенської, воістину глобального плану біди наодинці нікому не здолати.

«Московська трагедія-2002», вочевидь, стала останньою краплею, яка переповнила чашу інформації щодо не завжди видимого світові факту розповзання тероризму по планеті й наївної невіри у те, що він вже досить давно стає дотичним більшості людей планети.

Події у московському театральному центрі — чергове підтвердження того, що тероризм, як і радіація, не знає кордонів.

Цю тему, котра, вочевидь, нікого і ніколи не може залишити байдужим, ми продовжуємо в ході бесіди з киянином Ігорем Вадимовичем Даниловим, головою Міжнародного комітету захисту прав людини. Ця міжнародна громадська організація (МГО) за віком ще молода — комітет зареєстровано в Україні Міністерством юстиції у серпні 2001 року.

МГО має понад 40 представництв — це комісаріати у Австрії, Великобританії, Росії, США, Ірані, Латвії та інших країнах. Міжнародний комітет захисту прав людини має центральний керівний орган, Правління у місті Києві, якому підпорядковуються всі осередки в Україні та інших країнах.

Штаб правління знаходиться на вулиці Володимирській, 93 у Києві. Комітет налічує понад 60 мільйонів чоловік, організація МГО в Україні об'єднує близько одного мільйона 200 тисяч громадян. Почесний президент Комітету— Іван Гладуш, генерал-полковник, екс-міністр внутрішніх справ України.

Маючи членами комітету людей знаних і поважних, з широкими можливостями і бажанням прислужитися ідеям нової України у справі утвердження прав і свободи кожної людини, створення громадянського суспільства, основою якого має бути взаєморозуміння та злагода, Комітет взаємодіє з органами виконавчої влади у питаннях захисту прав людини, вносить пропозиції у поліпшення роботи виконавчих та законодавчих органів влади, сприяє роботі громадських, релігійних організацій, благодійних фондів та окремих громадян. Через засоби масової інформації проводиться роз'яснювальна робота з проблем загальної декларації прав людини. Ми, підкреслює І. Данилов, активно працюємо з молоддю в освітньо-виховному напрямку, здійснюємо соціально-реабілітаційну програму з військовослужбовцями запасу та малозахищеними верствами населення, багатодітними сім'ями, інвалідами, чорнобильцями-ліквідаторами, сприяємо гуманізації умов утримання підлітків і дорослих у місцях, призначених для виконання покарань та повернення суспільству повноцінних громадян.

Комітет опікується програмами всесвітніх жіночих організацій з метою привернення в Україну для підтримки розвитку жіночого бізнесу і громадського руху за права і можливості всебічного розвитку жінок в Україні. Беремо і участь в багатьох всесвітніх форумах і зустрічах з прав людини. Маємо представника у Страсбурзі. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан нагороджений званням «Заслужений захисник прав людини» і є дійсним членом нашого Комітету під час перебування в Україні у червні 2002 року.

До сфери пріоритетних напрямків роботи Комітету належить можливість розробки спільних робочих проектів з міжнародними організаціями у різних регіонах Європи, Америки, Азії, Африки для створення позитивного іміджу України.

І. Данилов, торкаючись перебігу подій «московської трагедії-2002», надав редакції копії листів, відправлених від імені Комітету київським і московським адресатам на її початку. Вміщуємо витяги з них, котрі, вочевидь, не потребують додаткових коментарів.
«Чрезвичайному и Полномочному Послу Российской Федерации в Украине
г. Черномырдину Виктору Степановичу.


Уважаемый господин Посол! ...Мы выражаєм Вам и народу России глубокое сожаление о происходящем террористическом акте в Москве и поддерживаем действия Российского Правительства в его разрешении. К нам обращаются тысячи членов нашей организации из разных стран мира, мы даем им обьективную характеристику происходящего. Надеемся, что этот инцидент скоро разрешится и мы будем полезны в оказании помощи в ликвидации ее последствий как в Украине, так и России. Уверены, что заложники будут освобождены, кров не прольется, терроризм не пройдет! Предлагаем своё участие в переговорах по освобождению заложников».
«Послу України в Російській Федерації
пану Білоблоцькому М. П.


Вельмишановний Миколо Петровичу! ...Ми маємо можливість спостерігати Вашу роботу по усуненню проблем перебування українців заложниками терористів. Співчуваємо і висловлюємо підтримку всім вашим діям. Наш Комітет має представників в Росії, і ми хочемо запропонувати свою допомогу як в Росії, так і в Україні. До складу нашого Комітету входить «Міжнародний антикримінальний та антитерористичний комітет», ВААФ, МААК та працівники силових структур. Розраховуйте на нашу підтримку у допомозі родичам постраждалих в Україні, а також використати наші можливості в Росії для підтримки українських громадян після закінчення цього інциденту. Всі Ваші наміри і дії по ліквідації наслідків цього прикрого і вражаючого терористичного акту підтримуємо і маємо надію на позитивне його вирішення у найближчий час. Пропонуємо свою участь у переговорах по визволенню заложників. З розумінням та повагою — голова Комітету І. Данилов; заступник голови Комітету Н. Кривуца».

Пропозиції були прийняті з подякою. На щастя, штурм спецназівців поклав край зухвалому нападові на театральний центр й довів на практиці, що подібні терористичні акти не можуть поставити Росію, як, вочевидь, й інші постраждалі країни, на коліна.

...Одне слово, «температура» осені-2002 видається вельми гарячою, і коли згадуєш, що за кілька днів до жахливого московського сюжету у парламенті України прозвучали тривожні голоси деяких депутатів щодо АЕС, вже Чорнобильської, у тому плані, що її було б варто знову відкрити внаслідок дефіциту електроенергії в Україні й потреби нагадати міжнародним колам, котрі вимагали її обов'язкового закриття, про необхідність виконання своїх зобов'язань, задекларованих у оттавському «Меморандумі...» ще 1995 року й досі у своїй більшості не виконаних у той час, як Україна 15 грудня 2000 року вивела ЧАЕС з стану електрогенеруючого об'єкта.

...Що й казати — перехід на зимовий час восени 2002-го — справді тривожно унікальний: це не тільки переведення стрілок годинників на шістдесят хвилин назад, а й слушний момент для того, аби якомога серйозніше замислитись над тим, що ж в першу чергу треба зробити усім нам, людям планети, аби надії на чергову мирну весну не тільки як пори року, а й стан душі у 2003 році підтримувалися перш за все реальними перемогами у змаганні Добра зі Злом і в боротьбі проти нових проявів деяких все ще невидимих до певного часу колізій як «Чорнобиля-86», так і «тероризму-2002».

З останнім, схоже, стає боротися з кожним днем все складніше, бо його «повзучість», що видно з погроз деяких бандитських ватажків світу, вже націлюється навіть на такі завжди небезпечні об'єкти як атомні електростанції. Нового і Старого Світу.

«Тероризм не повинен заполонити усю планету!» — такий нині девіз дня, девіз постчорнобильської доби.

Олег ГУСЄВ,
заслужений журналіст України



 
Україна,                                                 Тел./факс: +380 44 289-8359
01033, м.Київ                                        E-mail: committee@ukr.net
вул.Володимирська, 93, офіс 9.
Тепловизор Ремонт СТО